| Rock_Girl | Дата: Вівторок, 05.06.2007, 13:05 | Повідомлення # 1 |
ОфЄGiTєльNaя ДєВ4оNka
Група: МоDeRаТоRи
Повідомлень: 221
Репутація: 22
Статус: !ПішоФФ!
| Панк-рок(частина перша
Punk — так раніше називали на вуличному жаргоні проституток. В цьому значенні слово зустрічається в п'єсі В. Шекспіра «Міра за міру». В Америці на початку XX століття його відносять вже до в'язнів — «шістьорок». Пізніше слово війшло в основний лексикон і сьогодні вживається в значенні «грязь», «гниль», «відходи». Панк-рок 60-х років прийнято називати «гаражним роком». Він з'явився в США в 1964 році, де під впливом Beatles і Rolling Stones виникла величезна кількість місцевих ансамблів. Те, що вони грали, замітно варьювалося в залежності від регіонів, місцевих музичних традицій, проте в основному це була сукупність блюзових, білих народних мотивів з елементами домовирощеної музики скіффл. Значення цього явища важко переоцінити — вперше з кінця 50-х років у американської молоді з'явилася «своя» музика.
Респектабельні і повністю безшкодні пай-хлопчики типу Боббі Ві чи Пола Анкі, яким фірми грамзапису підменили бунтарів-рок-н-рольщиків на границі 60-х років, налякались, як би рок-революція не зайшла занадто далеко, були зразу забуті. Вони вступили свої позиції кумирів молоді величезному напору свіжої енергії, розбудивших в юних серцях дух свободи помислів і дій. Через пару років це глобальний всеамериканський рух війшов в історію рок-музики під вищезгаданою назвою «гаражного року». Звідки з'явилося така дивна назва? Все пояснюється дуже просто: любительські группи репетировали в основному в гаражах — більше їм просто не було куди дівтися. «Гаражні» панки співали в своє задоволення, не строїли занебесних планів і були відомі тільки в середовищі своїх родичів, друзів і сусідів. Їх мистецькі пошуки відповідали на запитання не масової, а локальної аудиторії (школи, колледжу, району).
Серед сотень непрофессіональних ансамблів тих років незнати чи набереться два десятки записавших на студії хоча б одну грампластинку. Проте в музиці вони знайшли самовираження, відчули можливість розкутися від закладеної суспільством і родичами закомплексованості, хоча б ненадовго стати самим собою, і цьому вкладували в твори всі зібрані почуття, всю душу. Сьогодні судити про «гаражний рок» можна тільки по небагатьом вцілівшим записам тих років.
І все ж ера повністю ігноруємих шоу-бізнесом панк-групп 60-х років була не довгою. Це пояснюється швидким ростом числа музичних груп і розширенням границь рок-музики, переходом до прогресивного року, а також розвернувшимися як раз в цей період пошуками нових стилів і направлень, які були передбачені стрімким прогресом в області музичної і звукозаписуючої техніки. До кінця 1967 року всі панк-групи в США або розпалися, або стали приєднані до інших музичних течій. В подальшому, до середини 70-х років, течії, ідейно близького гаражного року, не існувало.
Проте потяг грати просту, агресивну рок-музику з елементами епатажу не покидало окремих представників молодіжної субкультури, тих, кому самодіяльна бескомпромисність гаражного року прийшлася по душі. А зерна цього стилю виявились щедро розкиданими по всій Америці. Паростки, правда, з'явилися лиш місцями: в Нью-Йорку, Чікаго, Детройті, де у другій половині 60-х років виникли групи MC5, Velvet Underground и Iggy and the Stooges. Ці ансамблі з часом стали загальнопризнаними передтечами панк-року 70-х років.
На щястя чи на жаль, проте в ті роки заряд ненависті, висунутий в ейферичне середовище напівнаркоманів, пройшов мимо цілі. Більшість слухачів тоді не прийняли ні музики, ні ідей MC5, Velvet Underground и Stooges. Думка була загальнопризнаною: гірше не буває. Проте серед американської еліти знайшлися-таки деякі, хто по праву оцінив роботи цих груп. Серед них були досить відомі в США особистості: наприклад, авангардист, художник поп-арту, кінорежисер Енди Уорхолл, який на перших порах взяв «під своє крило» Velvet Underground. Може бути, богемні «хлопчики» просто переситилися розкішного і безтурботного життя і вирішили вкусити чого-небудь своєрідного? Досить таки ймовірно. Проте може бути і інше: інтелектуальна богема опинилась в стані першою відчути загострення застарілого кризису в розвинутих країнах світу, особливо в США: кризису моралі, людських і суспільних відносин, кризису влади. Хвиля наркоманії, заполонивша Америку як результат субкультури хіппі, розуміння повного провалу вторгнення у В'єтнам, спроби розрядки, які так і не привели до зменшення протистояння двох наддержав, оскільки Росія так само не бажала розлучитися з ідеєю про «світову революцію», жорстокий економічний кризис, розрісшийся на початку 70-х років, і, накінець, Уотергейт — ось віхи розчарування молоді у власному суспільстві і в тих хто їм заправляє.
|
| |
| |
| Rock_Girl | Дата: Вівторок, 05.06.2007, 13:07 | Повідомлення # 2 |
|
ОфЄGiTєльNaя ДєВ4оNka
Група: МоDeRаТоRи
Повідомлень: 221
Репутація: 22
Статус: !ПішоФФ!
| Факел, запалений «гаражниками» і пронесений скрізь 60-ті в 70-ті Іггі Попом, підхвачують в 1973-1974 роках досить освідчені молоді люди з Нью-Йорку. Вони збираються по вечорам у двох клубах — «CBGB» і «Max’s Kansas City». Кумиром цієї молоді стають нові групи: Talking Heads, New York Dolls, Ramones, які ппредставляються тепер першими панк-музукантами другої, справжньої хвилі панк-року. Поки діяльність американських панків не виходить за рамки клубних вечірок. Вони залишаються в рамках пристойності, практикуючись в основному в музиці і в авангардистські літературі — символізмі, футуризмі. В загальному, інтелігенція розважається. Нічого страшного. Так всі і думали, поки гроза панк-року не з'явилася над Великобританією два роки по тому — в 1976 році.
Англійці точно скопіювали американців — і затьмарили респектабельну Англію. Те, що сталося в США не дуже замітно, підняло за океаном бурю. А всьому зачинщиком став не дуже відомий власник лондонського магазину супермодного одягу і сувенірів Малькольм Макларен. В самому кінці кар'єри New York Dolls він приєднався до них в якості менеджера, тонко вловил основні тенденції нью-йоркського прото-панку і вирішив використати цей досвід на батьківщині. Результат видався неочікуваним. Називався він — Sex Pistols.
Не дивлячись на те, що багато в британському панку дійсно сприймається важко, здається диким, непідкоримим, підчас якимось тваринним поривом, він бачиться закономірним явищем як в житті сучасного суспільства, так і в рок-музичній субкультурі. Панк став реакцією «покоління без майбутнього» не тільки на нелегкі умови життя і неможливість повної реалізації духовних сил, но одночасно з цим і міщанською сутністю на інтенсіфікацію суспільно-політичних і інформаціонно-технологічних процесів. Дуже швидко він перетворився в протест — форму, підходящу для любих зіткнень на любому підгрунті: ідеологічному, соціальному, музичному.
На початках налякавші владу багачі об'явили панків хуліганами. Проте коли хуліганять сотні тисяч, це називається по-іншому — бунт. Причому бунт цей виник із трансформованого конфлікту «батьків і дітей». Неймовірно: дітей не влаштовували ті батькі, які колись, 20 років назад, посварилися з власними батьками. Згадайте появу рок-н-ролу. А тепер вже новоявлені панк-бунтарі з групи Generation X співали: «Намагаюсь викинути із голови всякі спогади про ваше покоління. Використовую любу можливість для цього. Ціль оправдує затрати. Ваше покоління нічого для мене не значить.»
|
| |
| |
